Українська еміграційна проза ХХ століття

Abstract

Монографію присвячено концептуальному осягненню художніх моделей людини та світу в українській діаспорній прозі ХХ століття. Досліджено, що для людини світ розкриває буття, бо сам він нічого не знає про те, що він - світ, і він стає світом лише для істоти, яка його пізнає. Встановлено, що концептуальне зображення людини і світу в еміграційній прозі за своєю сутністю є світоглядною проблемою. Кожен письменник концептуальні моделі "людина - світ" вибудовує в залежності від художнього задуму, світобудови змалювання характерів персонажів, способу автором бачення світу, естетичного ідеалу, втіленого в художній образ. Такі параметри водночас вказують на позицію, кут зору автора щодо моделювання світоглядної проблеми - зображення світу і людини в ньому. Заакцентовано, що концептуальні моделі взаємовідносин "людина - світ"в літературній спадщині письменників українського зарубіжжя ХХ століття - різновекторні.